arrow_back
ActualMainAdmin

«24% голосів «Опоблоку» дали йому 100% влади в Запоріжжі» – нардеп Ігор Артюшенко про нинішню та колишню мерію Запоріжжя та кримінальні справи щодо них обох

«24% голосів «Опоблоку» дали йому 100% влади в Запоріжжі» – нардеп Ігор Артюшенко про нинішню та колишню мерію Запоріжжя та кримінальні справи щодо них обох

Actual.Today продовжує серію інтерв’ю з впливовими запорізькими політиками. Наш новий співрозмовник вийшов на один з найвищих рівнів національної політики дуже швидко: в 2013 році Ігор Артюшенко був не пересічним громадським лідером в Запоріжжі, проте “одним з”, на сьогодні ж він не лише народний депутат, але й очільник “президентської” політичної сили в регіоні.

В першій частині інтерв’ю Actual.Today Ігор Артюшенко розповів:

  • про справи “Сіна — Анісімова”;
  • про втрачений “постреволюційний” час;
  • як оцінює сучасну міську владу Запоріжжя.

— Яка Ваша оцінка розслідувань діяльності колишнього керівництва міста, умовно групи «Сіна – Анісімова»?

— На четвірку з мінусом… Всі все знають, всі про все здогадуються, всі все розуміють, але довести предметно – то вже значно важче. Коли ми кажемо про масштабні прояви корупції, факти розкрадання коштів та комунального майна, можна не бути слідчим і суддею, щоб згадати 2010-2014 роки і поставити собі питання: «чи взагалі щось будувалось, ремонтувалось, який був стан доріг?»… Все тільки розвалили за ті чотири роки в місті Запоріжжя. Це означає, що з якоїсь причини нічого не розвивалось, хоча гроші були. Висновок, який першим закрадається в голову: значить, крали системно і роками. Інше питання – довести, хто і яким чином. Якщо говорити конкретно про ОПГ «Анісімов – Сін», на моє глибоке переконання, звичайно крали. Є непрямі докази цього, є і безліч свідчень від підприємців та чиновників того часу, але практично жоден з них не хоче говорити про них публічно і ставити свій підпис. В цьому і найбільша проблема розслідувань.

Коли ми займалися громадською діяльністю в рамках проекту «Стоп відкат!», було з цього приводу безліч публікацій та наших звернень до правоохоронних органів. Про капусту для шкільних столових, яка чомусь не по 5 грн, а по 20. Про шприц, який коштує 2 грн, а в сусідній аптеці  – 50 коп. Хоча шприців було куплено на 5 мільйонів — і розумієш, що за гуртовими цінами мало б бути ще дешевше. Ми тоді передавали все це в прокуратуру, нам щось писали у відповідь. То заводили кримінальні справи, то не заводили. Було більше медійного ефекту, ніж результатів. Зі зрозумілих причин ніхто не хотів тим займатися.

Кримінальні справи частково були заведені, коли Анісімова заарештували. Це був жовтень та листопад 2013 року. Ряд кримінальних справ було відкрито, тому що «смотрящим» вищого рівня (маю на увазі Юрія Іванющенко «єнакієвського») треба було показати провину Анісімова, а Партії Регіонів  – щось пояснити людям.

Далі — перемога Революції, поновлення цих справ, а потім… незрозуміло що і період відсутності влади в країні, яким дехто вдало користувався. І інформація губиться. З “золотого офісу” були вилучені пакети з мільйонами готівки, флешки, бухгалтерія, документація, ноутбуки. Але якимось чином вийшло так, що на момент призначення прокурором Запорізької області Романова це вже все кудись зникло. Це я вже точно знаю, це підтверджений факт. Диски поламані, кудись ділись флешки, чомусь пакети, в яких були документи, порвані, хоча мають бути опечатані. І документи в описі вилученого є, а насправді нема….

Тобто з кінця 2013-го до літа 2016 року з цієї доказовою базою відбувались дивні речі. Її передавали в Київ, повертали назад (коли облпрокурором став Шацький), потім знову передавали в Київ, потім цим займався УБОЗ, потім УБОЗ розформували. В результаті докази – «десь»…

І далі я вже можу казати лише про версії. Можливо, це справа рук “Києва”, або нашої рідної обласної прокуратури за часів Шацького, або ще хтось… Але хтось методично, поки була революційна і постреволюційна ситуація в країні, знищував цю доказову базу. От чому я публічно почав критикувати обласну прокуратуру і безпосередньо обласного прокурора Шацького. Чи він не контролював розслідування, чи сам до того мав відношення. Але факт є факт, і вся відповідальність на ньому.

Тому коли домоглися прибрати прокурора, поновились розслідування. Почали збирати нову доказову базу, шукати свідків, які згодні давати показання і ставити підпис, прокуратура відкрила ще ряд нових кримінальних проваджень — до старих вже були процесуальні питання, бо спливав термін давності. Почали відновлювати доказову базу – складати цей пазл з загублених частинок.

На сьогодні, наскільки мені відомо, екс-мер Сін проходить по двом кримінальним справам, Анісімов – по чотирьом, Анісімов перебуває у державному і міжнародному розшуку, Грек сидить, Бондаренко – теж під арештом, а вся інша компанія або десь в бігах, або десь перечікують і намагаються влаштуватись на роботу. «Анісімовські» схеми, можливо, і існують, але десь на мінімальному рівні якогось окремого ринку чи лікарні. Чи взяла щось собі зі старих схем нова команда? Все можливо, але це ще не доведено.

Дуже сильно був втрачений час на етапі «постмайдану» — в 2014 році, коли можна було розслідувати по гарячих слідах, а фігуранти тих справ боялися, що за них візмуться. Важко аналізувати, хто в цьому винен. Чи ті, хто одразу прийшов в епоху «постмайдану» (генпрокурор Махницький, якщо говорити про національний рівень). Чи просто була настільки розвалена і прогнила система: одних звільняли з прокуратури, нові ще не прийшли, треті боялися, що за ними прийдуть також, бо є за що… Система «лежала», а цим моментом безвладдя і хаосу хтось користувався.

Я залишаюсь оптимістом. Тому що кримінальні справи не закриті, більше того – розслідуються, з розшуку цих людей не знімали, хто не в розшуку – не при владних посадах, тому не може займатись тим, чим займався. А далі вже черга суду.

Казати, що все зроблено, я не можу. Казати, що не робиться нічого – теж неправильно, бо за 4 роки вже «злили» б, якщо б хотіли. Вони розуміють, що Закон їх наздоганяє. І обов’язково  дожене, а от через рік або через п’ять –  я не знаю. І продовжую активно тримати ситуацію  на контролі.

— Ще одне питання про втрачений “постмайданний” період. Чому в 2014 році не були призначені дострокові місцеві вибори? Дали півтора роки досидіти в своїх кріслах депутатам місцевих рад, які в запорізькому регіоні щонайменше на 80-90% були “регіоналами” чи сателітами.

— Я можу пояснити логіку такого підходу. Але зазначу, що особисто вважаю цей підхід невірним і я не мав відношення до його впровадження.

В умовах зовнішньої агресії вирішили не розігнати «шаблею з плеча» попередню політичну і економічну еліту, щоб не створити ще більший хаос, ніж вже був, а намагатись якось цей хаос унормувати. Ми ж розуміємо, що будь-які і будь-куди вибори – це війна. В будь-якому випадку це місяці політико-економічної дезорганізації в області. Тому, думаю, і вирішили піти послідовним шляхом: перезавантажити президентську вертикаль, потім – Верховну Раду, потім — місцеві ради. Чи я поділяю таку позицію? Ні. Як і в розслідуванні резонансних кримінальних справ, гарячий час було втрачено. Так само навесні або восени, разом з парламентськими, треба було проводити і місцеві вибори. Звичайно, тоді б показники проукраїнських сил в місцевих радах були б значно вищими. Порівняйте хоча б склад політичних сил у цьому скликанні Верховної Ради, де працюю я, і політичний склад нинішньої Запорізької міської ради.

— Ви не брали особисто участь у переговорах щодо створення так званої “демократичної” коаліції в Запорізькій міській раді восени 2015-го, але ходили чутки, що Ви мали вплив на процес. Яка була Ваша позиція для тих переговорів?

— Як би там “Опозиційний блок” не кричав про перемогу на виборах в Запоріжжі, я чудово пам’ятаю, що вони отримали трохи менше чверті – 24,3%. А говорити “у нас найбільший відсоток і тому ми контролюєм місто” – як мінімум, нечесно і маніпулятивно з їх боку. Тому було сподівання, що проукраїнські сили (або демократичні, як вони себе називають) зможуть принаймні створити більшість і обрати секретаря міськради. Для системи противаг, контролю і політичного балансу. Позиція була політично вірна: щоб секретар ради був від БПП. Тому що це владна вертикаль. Більше можливостей для порозуміння з центром, з Кабміном, для лобіювання в Києві інтересів Запоріжжя звичайно у представників провладної партії, ніж у опозиції. Наприклад, у більшості, сформованої навколо, наприклад, «Батьківщини», точно не було би порозуміння з Кабміном і від того місто б ще більше би програло.

Було рішення міської фракції, що найбільш професійною людиною, яка може зайнятися роботою секретаря ради, є Олександр Константинов. Ми стали на цю позицію, намагалися провести результативні переговори з колегами від інших партій. Але замість розуміння почалися тони “шлаку” в наш бік… Не хочу цього всього навіть згадувати. Але з іншого боку “демократи” не пропонували конкретних прізвищ від своїх партій, а якщо пропонували, то відверто дивних кандидатів.

Ми почули позицію «Батьківщини» “Хто завгодно від БПП, але не Константинов” і начебто дійшли згоди в тому, що краще буде протистояти “Опозиційному блоку” секретар від БПП. Висунули того, до кого взагалі ніхто не має жодних претензій — В’ячеслава Зайцева. Спочатку “демократи” погодились, але потім почався знову той самий “шлак”. Я поряд не стояв, але склалось таке враження, що десь на якомусь, можливо, більш вищому рівні була домовленість, що «недемократи» мають очолити міську раду. І поки проукраїнські сили сварились між собою, бувші регіонали скористались цією ситуацією. Тому, нажаль, не вдалося обрати секретаря, який був би противагою і балансом меру. Тому в міській владі балансу і немає. Всі отримали черговий урок з історії на тему «Руїна» та приказки про «два українці – три гетьмани».

— Вважаєте, що з секретарем від “демократів” картина була б кардинально іншою?

— Я переконаний, що так. Бо у мера свої повноваження, а у секретаря і депутатів— свої. Доводилося би проводити політичні дискусії, домовлятися, вести демократичний процес на сесіях міської ради. Бо ж істина народжується виключно в дискусії. А якщо дискусії немає, істину годі й шукати. Всім довелося б прислухатись один до одного. Тому що без депутатського корпусу мер нічого не може робити, і навпаки. Звісно, що у БПП, «Укропу», «Самопомочі» чи навіть «Нашого краю» та «Нової політики» різне бачення розвитку міста. А значить ні в кого не було б монополії на владу. Доводилося б вести переговори і місто та запоріжці б тільки виграли…

А так вже 2,5 роки цього можна не робити. Що призвело, доречі, до відомого демаршу демократичних фракцій з сесії в лютому. Тому що, якщо їх не чують, а на їхні пропозиції ніхто не зважає, то чого там сидіти і даремно гаяти час? І виходить, що 24,3% голосів «Опоблоку» дали йому і сателітам 100% влади. Але ж це неправильно!

Ці розмови про секретаря від “демократів” були поновлені вже в лютому 2018 року. Можливо, ми до цього ще прийдемо — у цього скликання міськради ще 2,5 роки роботи попереду.

— Просте начебто питання: як Ви оцінюєте роботу мерії Запоріжжя?

— Я насправді по-білому заздрю всім представникам місцевої влади, які прийшли керувати своїми територіями в період запровадження президентської реформи децентралізації. Чому заздрю? Всі мери, які зайшли в 2015 році, наразі мають рейтинг підтримки громадян на рівні 50-60%. Тому всі вони користуються авторитетом та повагою. Запоріжжя, Мелітополь, Бердянськ, Енергодар, Оріхів – всюди у мерів висока підтримка без виключень. Чому? Та тому, що завдяки фінансовій децентралізації, реалізованою нашою командою, в містах з’явилися гроші. З’явились можливості робити щось хороше і показувати людям результат. Якщо ж говорити про цифри: бюджет розвитку Запоріжжя в 2013 році був 200 млн грн, в минулому році – 1 млрд 700 млн. Навіть з поправкою на курс долара, чітко видно, що бюджет розвитку виріс в декілька разів. А бюджет розвитку – це ремонти, дороги, парки, комп’ютери в школах і автобуси. І людям, звичайно, це подобається. Ті, хто не заглиблюється в причини, може сказати: «Щось відбувається, щось будується». Звичайно, минулого року побудували в місті 7 шкільних стадіонів! Вперше за всі роки Незалежності!

…Я теж так міг би і далі нахвалювати міську владу. Але! Перша і головна причина таких їх успіхів – реформа децентралізації, ініційована Президентом і проголосована коаліцією в Верховній Раді, яка дала можливість знайти кошти на ті ж стадіони і все інше. Раніше цих коштів просто не було. Але якщо заглибитись в тему міського господарства, то одразу виникають питання. А чому саме оці фірми отримали підряди та гроші на ці стадіони? А чому під 90% тендерів виграють фірми, пов’язані з відомим металургійним гігантом? А чому в нас жодна посада в мерії не була призначена по закону через відкритий конкурс?

Це мене просто дратує, як народного депутата. Ми прийняли закон, що має бути конкурс, а конкурсів немає! Ми прийняли закон, що може бути електронний квиток в громадському транспорті. Де в Запоріжжі? Немає. В Житомирі і Тернополі є, а в Запоріжжі немає. А це ж найперше питання у боротьбі з кримінальною мафією в перевезеннях та чорним кешем, тому і маємо безправних водіїв та справедливо злих пільговиків, яких відмовляються возити. Прийняли закон, що можуть бути наглядові ради на комунальних підприємствах, щоб забезпечити прозорість і підзвітність громаді їх діяльності – де це? Прийняли закон про «муніципальну варту», в Луцьку та Дніпрі вже запроваджено і результативно працює, а у нас…

Я так можу довго продовжувати. Дуже багато є гарних і необхідних законодавчих рішень, які блокуються на місцях і просто не реалізовуються – і це зворотна сторона медалі з назвою «децентралізація», бо переважна більшість повноважень тепер саме на місцях. Або це страх чи недовіра перед реформами в міському господарстві, або це намагання всі фінансові потоки залишити непрозорими. В чому насправді причина, це вже питання не до мене, а до правоохоронних органів. Вони працюють — і події кінця 2017 року, коли заступник мера Пустоваров тікав від правоохоронців чи то в капцях, чи то без капців — це далеко не все. Заведено, як я знаю, більше 140 кримінальних справ по діяльності окремих осіб у міському господарстві. Чим вони закінчаться, подивимось.

В другій частині інтерв’ю Actual.Today Ігор Артюшенко розповів:

  • які стосунки БПП з “ахметівською” групою;
  • про “раптовий” патріотизм “Опозиційного блоку” в Запоріжжі;
  • про децентралізацію та місцеву еліту.

Дмитро Єгоров

Actual.Today

Комментарии

Добавить комментарий