Почему вы преследуете цели Анатолия Шария?
Журналисты издания «Depo. Запоріжжя» собрали некоторую интересную информацию о людях, которые «спрашивали про Шария» у Петра Порошенко в Запорожской области (среди них — и девушка «в розовой шапке», конечно). С этими данными можно будет ознакомиться немного ниже, мы же предлагаем сначала немного обсудить как явление флешмоб «в поддержку Шария»…
Чувство собственной правоты — это особенность украинской политики. Это чувство (как любовь из библейского послания коринфянам) «всё покрывает, всему верит, всего надеется, всё переносит». Защищать собственную правоту для украинских политиков — это рефлекс. Поэтому естественно, что случаи с «защитниками Шария» сначала остались без комментариев вообще, а потом их пытались списать на случайности и недопонимание.
Впрочем, Пётр Порошенко сейчас имеет шанс перевести украинскую политику с «рельсов» отрицаний-оправданий на «рельсы» объяснений: например, публично и чисто по-человечески объяснить, что в этих скандальных ситуациях происходило и в частности что происходило у президента в мыслях. «Я сплю по 4 часа в сутки, моей стране в этом году отдавать долги на треть ВВП, „земельная“ реформа и налог на выведенный капитал зависли в воздухе, а в „оборонке“ — коррупция, но меня спрашивают про блогера…» — уже одного этого могло бы хватить по крайней мере для объяснения произошедшего, хотя вопросы бы безусловно остались.
Впрочем, «скандальные ситуации», как мы их назвали выше — это намеренно выбранный слишком корректный термин. Причём этот термин защищает скорее «спрашивающих», чем Порошенко. Потому что на самом деле практически всё, что мы видим под «брендом» «Чому Ви переслідуєте Анатолія Шарія?» называется словом «провокация». Это совсем не «порохоботская» характеристика: людей, выкрикивающих что-то из толпы выступающему на митинге, по умолчанию считают провокаторами и полицейские выводят их под руки и «оформляют» за редкими исключениями всегда и везде: в Европе, в Штатах, в Украине, от Львова до Харькова, от провластных до оппозиционных митингов. Можно даже сказать, что есть некоторые неписаные правила: публичные мероприятия проходят так, как их задумал организатор, в противном случае любой митинг, встреча с избирателями, собрание будут превращаться в хаос.
Простой пример. Вы — защищаете дипломную работу. Вы — молодой человек, делаете это впервые в жизни и это символическая презентация результатов вашего пятилетнего труда. На вас смотрит не только приёмная комиссия, но и ваши друзья, любимый человек да и вообще половина потока. И вот в середине вашего выступления с задних рядов раздаётся вопрос о том, что вы тут недавно вышли из дома в помятой футболке, или не уступили место в транспорте беременной, или дрались с кем-то год назад… Было ли что-то такое вообще? Было ли это именно так? Важно ли это? Есть ли у вас что сказать в ответ? Всё это неважно: вы уже в тупиковой ситуации. Игнорировать нельзя — вопрос задают снова. Да и комиссия вроде бы уже размышляет о вашем «облико морале». Дискутировать? Оправдываться? Вполне вероятно, вы бы могли и то, и другое, но у вас — защита диплома (которая с этого момента уже точно не пройдёт легко)… Полбеды, если ваши товарищи или преподаватели попросят вопрошающего выйти из аудитории. Но если нет… о ваших дальнейших действиях и о том, как в присутствии десятков людей в стенах университета разобрались с обидчиком, вы вряд ли с гордостью будете рассказывать детям. Оправдаться будет трудно, но объяснить — очень легко.
Обратим внимание и на саму суть скандального вопроса. Сам блогер Шарий и «карбонарии» преподносят весь этот флешмоб как жёстко оппозиционную акцию. Они же сами в заочных спорах с «националистами» и действующей властью любят использовать формулировку «Что, в стране проблем других нет?» («…кроме как сносить памятники Ленину?», «…кроме как переименовывать улицы?», «…кроме как принимать языковое законодательство?»). Что ж, используем эту же формулировку: «Не о чем больше спросить, кроме как о „преследованиях“ счастливо и сыто живущего в Голландии видеоблогера?». В Украине — масса вопросов, ответы на которые стоит поискать не только президенту, но и всем топ-политикам: война и мир, международная политика, иностранные кредиты и отечественная банковская система, зарплаты и условия для бизнеса… Но видеоблогер призывами из далёкой Голландии отправляет армию своих единомышленников бороться «во имя Шария»… 2 миллиона подписчиков, которых вот-вот должен набрать его YouTube-канал — это понятная и осязаемая польза от всей этой акции… для самого видеоблогера. Скандалы с участием президента — понятная и осязаемая выгода для Зеленского, Тимошенко, Гриценко, для пророссийских политиков, которым явно (хотя и отрицая это) симпатизирует сам Шарий. Включая Вилкула, который является другом блогера и который совершенно случайно тоже конкурент Порошенко на выборах. Это всё понятно. Но как всё это приблизит Украину к той же Голландии — большой вопрос.
Михаил Евграфов
Далее, как мы и обещали, статью «Depo. Запоріжжя» о закулисной части этой «борьбы» мы приводим без сокращений, «как есть», в том числе и с субъективными высказываниями наших коллег:
Шапка для Путіна: Чому провокаторам Шарія платять рублями за зрив турне Порошенка
Олександрія, Харків, нарешті, Запоріжжя – передвиборче турне кандидата і одночасно чинного президента України Петра Порошенка супроводжується дрібними провокаціями, які, тим не менш, отримують шалений розголос.
Передвиборчу кампанію важко уявити без провокацій. Їх вистачає не лише в серіалах на кшталт “Карткового будиночку”, але і в реальному житті, зокрема українському. За місяць до першого туру президентських виборів, провокації торкнулися тією чи іншою мірою майже всіх головних учасників українських виборчих перегонів. Але поки лише стосовно одного кандидата в цих провокаціях так явно стирчать російські вуха. Точніше сказати, проросійські, адже їхній замовник гаряче спростовує, що він російський агент. Цілком, можливо. Але те, що він проросійський агент впливу – беззаперечно. Йдеться про “відеоблогера” Анатолія Шарія, який в рамках української виборчої кампанії влаштував флешмоб свого імені. А міг би й не свого, міг би використати якусь смішну фразочку. Це теж прокотило би – нижче стане зрозуміло, чому.
“Неросійський” агент Шарій, в народі – “Шарік”, гучно заявив про себе під час Майдану й російської агресії проти України. Сам він вважає, що заявив раніше – під час проб пера в якості журналіста, “переслідування” з боку силовиків за часів Януковича (був би російським агентом, це потягнуло б на операцію “Внєдрєніє”) і втечі за кордон 2012-го. Але хто б згадав про ці віражі його біографії вже за пару років? Тільки фанати. Однак вони з’явилися в нього пізніше. З 2014 року блогер Шарій гуртував навколо себе проросійське налаштоване населення України. Проросійське – це не тільки те, яке до 2014 року і навіть пізніше вважало Росію братньою країною, й не те, яке й сьогодні не може зрозуміти, за що “брати” з українцями так поводяться. Проросійське – це те, яке примудрялося, мешкаючи в Україні, сприймати все, що тут відбувається, крізь призму російської пропаганди. Саме ці люди стали якщо не другим фронтом, то другим планом російської агресії проти України, саме вони дозволяли російським пропагандистам волати, що на Донбасі “громадянська війна”. Ці настрої Шарій в міру своїх “скромних” можливостей всіляко підігрівав. Тому відмовляти йому у непочесному для людини з українським паспортом званні “проросійського агенту впливу” не варто.
У розпал виборчих перегонів Шарій влаштував в Україні флешмоб. Якісь люди супроводжують передвиборче турне Порошенка, чіпляючись до кандидата у президенти з однією лише фразою: “Петро Олексійовичу, навіщо ви переслідуєте Анатолія Шарія” (звісно, це вигукується російською – можливо, серед людей, які можуть вимовити українською без помилок ім’я та по-батькові у кличному відмінку, небагато тих, хто дивиться Шарія). Запитання щодо Шарія, реакція на нього чи то охорони президента, чи то поліції, чи то, власне, Порошенка фільмується, роздувається, тиражується. Шарій не приховує, що платить за це бажаючим гроші. Такі провокації вже були в Олександрії, Харкові. Найбільш вибуховим щодо розголосу в ЗМІ та – передусім – на пропагандистських ресурсах став випадок в Запорізькій області. Настільки, що історія про збиту з дівчини шапку затьмарила пуск вітроелектростанції, а Адміністрація Президента України змушена була на неї відреагувати.
Невже причина в особі Шарія? Звісно, ні. Президентові з таким саме “успіхом” могли запропонувати “купити слона” – був такий шкільний жарт, на який немає правильної відповіді. У сенсі, якщо до тебе з ним причепилися, вже не відчепляться. Й це не припущення, адже портал Depo.Запоріжжі зв’язався з одним з учасників запорізької провокації таким собі Віктором З., аби спитати, чому той так переймається Шарієм. Виявилося, геть не переймається. “Насправді, до Порошенка багато питань і в цьому (про Шарія, – Ред.) сконцентрувалися всі”, – пояснив чоловік.
Уродженець Донецька, Віктор давно, за його словами, перебрався до Запорізької області, начебто після одруження на місцевій мешканці. Однак тривалий час працював на Росії, за дивним збігом обставин, повернувся звідти лише у грудні 2018 року. Саме Віктору Порошенко начебто “крутив носа” під час перебування у Приморську. Віктор запевняє, що з носом “все відмінно”, однак на решту питань відповідати відмовився. Зокрема і про те, чи отримав гроші за флешмоб. Зате відомо, що гроші отримала його подружка – така собі Тетяна К., теж мешканка Приморського району. За день після провокації, в якій вона брала участь разом із Віктором, їй надійшли 36 000 російських рублів, як і обіцяв у своєму блозі Шарій.
Тепер важливо пояснити, чому, все ж таки, флешмоб носить ім’я Шарія, якщо його учасникам, в принципі, все одне, що питати у Порошенка. Відповідь проста: це таке собі легендування провокації. Якщо б учасники вигукували якісь лозунги або відверті дурниці на кшталт вже згаданого “слона”, для сторонніх глядачів це і виглядало б як провокація. А так Шарій начебто образився на те, що президент назвав його російським агентом, заявив про начебто переслідування на замовлення Порошенка та спонукав свій “фанклуб” до нібито справедливого запитання.
Окрім того, що реакція Порошенка на флешмоб всіляко роздмухується, “відеоблогер” вплітає в це інші посили: про поганих європейських друзів України, про Україну як країну, де панує беззаконня тощо. Головний посил – народ повстає проти Порошенка. Усі ці речі вдячно ловить його, м’яко кажучи, своєрідна аудиторія.
От, наприклад, такий собі Вадим Ч., за даними Depo, один із тих, хто кричав про переслідування Шарія на каскаді фонтанів “Райдуга” у Запоріжжі. Його сторінка в соцмережі – це мікс із блогів Шарія, освічень у любові до Санкт-Петербурга, тамтешньої футбольної команди “Зеніт” та антиукраїнської пропаганди з антисемітським відтінком. Дивно, але за паспортом Вадим – громадянин України, студент Запорізької державної інженерної академії, що нині входить до складу Запорізького національного університету, так само, як його подружка Олександра П., що разом із ним засвітилася у провокації.
На жаль, невідомо, чи отримали вони свої гроші від Шарія – спитати в них про це не вдалося. За дивним збігом обставин, всі учасники “флешмоба від Шарія”, яких за допомогою їхніх друзів та соцмереж вдалося вирахувати, після дзвінка першому, Віктору З., дружно перестали знімати слухавки. При цьому приморська парочка, якщо вона координувала свої дії лише під впливом “відеоблогера”, аж ніяк не мала бути знайома з запорізькими учасниками провокацій.
“Зірка” ж візиту Порошенка до Запоріжжя, та сама дівчина, з якої президент начебто брутально збив шапку, працівниця запорізького наркодиспансеру Пелагея Ш., взагалі заблокувала кореспондента Depo в соціальній мережі одразу після того, як їй було відправлено запита потоваришувати.
Утім, Шарій запевняє, що Пелагеї та її подружці-запоріжанці Катерині Т. грошей не платив. Дівчата начебто відмовилися, бо мають “тверду громадянську позицію”. А от колеги Пелагеї, з якими вдалося поспілкуватися, запевняють, що попри “тверду” позицію молодого медпрацівника постійно бачать в неї російські рублі. На питання щодо цього дівчина відповідає, що це єдина стабільна валюта. Що ж до позиції і Пелагеї, і Катерини – на їхніх сторінках у соцмережах не було нічого, що свідчило б взагалі про якісь позиції, прагнення змін, громадську активність.
Отже, проросійський агент впливу Шарій в розпал української передвиборчої кампанії, перебуваючи в Нідерландах, надає своїм проросійські налаштованим прихильникам вказівки влаштовувати провокації проти кандидата у президенти України. Легендує їхню справжню мету. Платить за них російськими грошима. Важливо: про Україну – не лише про її владу, а саме про країну, говорить принизливо. Що це – флешмоб ображеного блогера чи брутальне іноземне втручання у вибори – кожен за бажанням може дійти висновку самостійно.
