arrow_back
MaksymSavchenko

Спікер запорізької бізнес-школи: практики розказують речі, про які часто не говорять викладачі в університеті

Спікер запорізької бізнес-школи: практики розказують речі, про які часто не говорять викладачі в університеті

У Запоріжжі розпочне свою роботу бізнес-школа Investment Business School. Перший модуль навчання «Маркетинг» відкриє своїм виступом запорізький підприємець, директор, співзасновник хлібопекарського підприємства «Урожай», а також засновником мережі «Майстерня пончиків», яка з двох об’єктів в Запоріжжі переросла у всеукраїнський франчайзинговий проект, Олексій Пучков.

Раніше спікер ІВS виступив на першому засіданні StartUP клубу, де розповів слухачам про те, як з’явився «перший солодкий фастфуд», чому важливо захищати свою ідею та аналізувати роботу, а також чому варто слухати спікерів, які говорять навіть очевидні речі. Actual.Today зібрав тези з виступу Олексія Пучкова.

 Олексій Пучков Фото: Фейсбук
Олексій Пучков Фото: Фейсбук

Про «Перший солодкий фастфуд»

Ідеєю пончиків я марив з 2007 року – хотів, щоб їх можна було робити прямо на очах у клієнтів, але нічого не виходило. Схема з «домашнім» приготуванням не працювала – треба було щось інше. Лише через 7-8 років вдалося знайти необхідне обладнання – його роблять американці.

Місце реалізації працює у форматі оpen kitchen – клієнт бачить через скло як готують його їжу. Це «дивний» вигляд кіоска – на вікнах немає нічого взагалі: ні «орбітів», ні цінників.

Коли усі говорять про стріт-фуд, одразу уявляється бургери, шаурма чи щось подібне. Я навіть вигадав термін «зашаурмлені» міста і пончики стали викликом «зашаурмленому» Запоріжжю. Справді, вулична їжа це, в основному, «бутербродна» тема.

Першим ми зробили один невеличкий об’єкт на Бульварі Шевченка – він знаходиться там і дотепер. Коли все тільки починалося  мені говорили, що я божевільний і мені нікуди витратити 15 тисяч доларів – там «Богом забутий» бік. Але я вірив у свій продукт і був переконаний, що люди прийдуть.

Близько року все працював посередньо, але почалися кардинальні зміни. Вони сталися, коли ми вирішили упакувати бізнес як франшизу. Таке рішення було прийняте, бо наш продукт простий у виготовлені, у багатьох на слуху – почали надходити відгуки від різних людей на кшталт «Я ж так і думав, так і хотів!».

Такі посили змушують зрозуміти, що треба захищати свою ідею, закріпити її за собою, бо завтра можуть з’явитися десятки таких як ти. Щось особливе ми не зробили – пончики не вигадали. Ми створили продукт як бізнес, як цікаву продукцію.

Про франшизу та франчайзинг

Мета була захиститися та масштабуватися. Ми хотіли декілька точок у Запоріжжі, а краще «парочку» у кожному «мільйоннику». Проте, це вимагало дуже багато коштів – близько 20 тисяч доларів у один об’єкт. Проте був ще один шлях – патентування та франшиза.

Таким чином можна масштабувати свою ідею грошима та капіталом партнерів. Коли стало зрозуміло, що треба буде продавати ідею, довелося зробити важливу річ – прописати усі аспекти роботи бізнесу, окреслити, як усе має відбуватися: продажі, обладнання, столи та багато іншого.

Коли ми це робили – знайшли багато аспектів, за якими необхідно було вдосконалюватися самим. Довелося витратити декілька місяців на покращення точки, яка здавалася ідеальною з самого початку.

Коли все було зроблено, почали приїздити потенційні партнери – завдяки цьому ми стали масштабуватися та розвиватися.

Коли пропонуєш франчайзинг, треба давати серйозний набір документів, за якими люди, які зовсім далекі від галузі зможуть зрозуміти як розпочати та що робити при організації об’єкта, пошуку місця.

Про скепсис до спікерів

Іноді під час виступів можна помітити у людей певний скепсис, мовляв, що він таке розповідає – я ж уже все знаю. Звісно на певний негатив стосовно себе мені байдуже, але запитуєшся у себе на скільки ефективно проходить спілкування, що мені треба зробити, щоб зацікавити людину.

Коли слухаєш якогось спікера – ти проектуєш його слова на свою діяльність, роботу. З усього можна винести щось корисне. Можливо, пончики, про які я говорю, вам «дарма не здалися», але ви зможете почерпнути як я прийшов до своєї ідеї. Часто це призводить до цікавих та корисних зсувів у вашому житті чи бізнесі, який може бути зовсім далеким від пончиків чи продуктів харчування взагалі.

Дуже круто, коли є можливість послухати спікерів чи практиків. Особливо це розуміє молодь, студенти – вони говорять, що такий обмін інформацією надзвичайно цінний, адже практики розказують речі, про які часто не говорять викладачі. Можливо, я не сильний у теорії, але можу розповісти як пройшов свій шлях та як боровся з труднощами на практиці. Не бійтеся черпати інформацію, не бійтеся ризикувати.

 

Комментарии (2)

Добавить комментарий