22 листопада, у Запорізькому національному університеті відбулася зустріч з відомим українським письменнико Сергієм Жаданом. П’ять цікавих думок з виступу письменника читайте у підбірці Actual.Today. 

Про Майдан

Багато нюансів, які зробили революцію можливою стали забуватися. На моє переконання, революція – це ситуація, коли досягається компроміс та угода поміж людей, які за жодних інших обставин, у іншому місці не зібралися б. Скажімо, праворадикали та ліворадикали, представники ЛГБТ-спільноти та певних церковних кіл.

“

…Страшенно прикро, що ми забуваємо ті речі, які нас об’єднували та давали сили протистояти системі…

»

Їх співіснування протягом кількох місяців було можливе тільки в умовах революції. Це певне диво, яке неможливо забути. Більше нема ідеї, яка б змогла штучно об’єднати цих людей. Уже у грудні-січні 2014 року було зрозуміло, що довго так бути не може – ця хвиля спаде. Страшенно прикро, що ми забуваємо ті речі, які нас об’єднували та давали сили протистояти системі. Слід пам’ятати про те, що було для нас важливими п’ять років тому.

Про культуру

Говорять, що на Донбасі немає культури, немає літератури – а де воно є? Якщо поїхати по райцентрам Запорізької області – у вас відбуваються фестивалі, зустрічі з письменниками? Кілька років поспіль робили у Гуляйполі фестиваль, років десять тому, це було надзвичайно важко.

“

…ірраціональний страх виходити із своєї темної зачиненої кімнати…

»

Складнощі виникали на всіх рівнях: починаючи від спілкування з керівництвом до спілкування з місцевими. Це був неймовірний, незрозумілий нам спротив, який важко було пояснити логічно.  Люди просто боялися: до них хтось приїздить, ними цікавляться, хочуть говорити – просто ірраціональний страх виходити із своєї темної зачиненої кімнати. На превеликий жаль, така ж ситуація і на Харківщині, і на Сумщині, і на Полтавщині. У нас є дуже багато роботи і дуже мало часу.

Про російську мову у кіно та літературі

У книзі є можливість передавати діалоги людей, які говорять російською через українську (за допомогою приміток. У одній з книг є позначки «говорить російською», «говорить російською з акцентом». Як це у кіно зробити я не розумів. До прикладу, заходять чеченці до Дебальцево, 2015 рік (ймовірний епізод фільму, – прим. ред) і уявити, що вони будуть говорити літературною українською мовою – відразу з’являється елемент дистанціювання, з’являється кіношність. Чесно кажучи, мені це не дуже подобається.

“

…добре показує мовну картину на сході та те, як та чи інша мова впливає на прийняття рішень. Мова – дуже важливий маркер…

»

Робити фільм російською, очевидно, в Україні не хочеться, а зробити повністю українською – зникає дуже багато моментів, пов’язаних з психологічною переконливістю. У такому полі мені мовна картина дуже подобається: один персонаж говорить українською, інший російською, третій суржиком і вони постійно «ковзаються» з мови на мову. Це, до речі, добре показує мовну картину на сході, та те, як та чи інша мова впливає на прийняття рішень. Мова – дуже важливий маркер.

Про письменника, як «Мойсея» українського суспільства

Я є скептиком щодо потреби присутності «Мойсея». Як на мене, в Україні всі якісь найважливіші, найцікавіші та найкорисніші речі робляться тоді, коли суспільство чи група людей забувають, що між ними нема «Мойсея» і просто роблять щось разом. Там де з’являється «Мойсей» чи «псевдо-Мойсей» все закінчується не дуже добре.

“

…коли про щось перестає говорити письменник на його місце приходить шарлатан з політики…

»

Послухайте, що ми, письменники, іноді говоримо. Буває так, що це дуже дивно звучить. Іноді навіть свої інтерв’ю перечитую та думаю «що за дурниці, як я міг таке сказати?». Волів би чути від письменників щось про літературу – висловлюватися з цього приводу у них виходить набагато краще. З іншого боку, коли про щось перестає говорити письменник, на його місце приходить шарлатан з політики.

Про скепсис до української книжки та культури 

Зрозумів просту річ – скепсис до української книги є у людей, які українську книгу не читають. Такі собі зверхність та снобізм  притаманні людям, які не слухають українську музику, не дивляться українські фільми та не читають українських книжок. Зрозуміло, що можна щось сприймати, а щось ні, але, як на мене, сьогодні в українській музиці та літературі є дуже багато цікавих зразків.

“

…Беззаперечно, в українській літературі є безліч проблем, але говорити, що їй нічого запропонувати – не можна…

»

Питання не утому, щоб вказувати хто цікавий, а хто ні – питання, чи хоче людина щось для себе відкрити. Мені здається, що це не сприйняття українського культурного контенту, зазвичай, не логічне та не раціональне – просто у когось є свої проблеми і їх намагаються переадресувати українській культурі.  Беззаперечно, в українській літературі є безліч проблем, але говорити, що їй нічого запропонувати – не можна.

Фоторепортаж із сустрічі Сергія Жадана зі студентами можна переглянути тут.