Urban Talk Олександра Кобзарева у Запоріжжі: «Усі думають, що місто це щось повільне, бюрократичне, таке собі “тихе болотце”»
Аctual. Тoday продовжує публікувати головні тези з виступів львівських посадовців на Urban Talks.
Сьогодні пропонуємо вашій увазі виступ Олександра Кобзарева – директора «Інституту міста». Він розповів про стратегію розвитку міста, головні вимоги до неї та перші результати системного розвитку міста та окремих сфер життя.
Крім того, Олександр поділився проблемою «ковбаса-ракета», розповів, що таке «стратегічні» жертви та чому важливо усе обговорювати з громадою.
“Якщо не буде чітко прописаного плану – постійно виникатимуть спокуси змінити напрям руху”
Про львівські стратегії
У Львові є «Стратегія платоспроможності». Її суть у тому, аби виробити економічний кластер з пріоритетних галузей, які мають стати локомотивом економічного зростання для інших сфер. Для реалізації «Стратегії платоспроможності» діє спеціальна «рада платоспроможності», у неї входить міський голова, його заступники та представники туристично та ІТ галузей.
Ще є комплексна стратегія розвитку міста. Львів місто активне, у ньому розвинена і громадська активність, і експертна – це призвело до того, що свого часу було близько 119 різноманітних планів та стратегій, які розказували у якому напрямку місто мало б розвиватися. На певному етапі виникла потреба узагальнити це все, показати суспільно підтримуваний вектор руху. Щоб кожен інвестор, підприємець чи просто мешканець, міг прочитати та зрозуміти, куди рухається місто.
Це не єдині стратегії, за якими живе Львів – у нас немає єдиної стратегії для усього. Ми використовуємо різні плани, різні інструменти, залежно від потреби. Якщо не буде чітко прописаного плану – постійно виникатимуть спокуси змінити напрям руху.
“Якщо стратегія не призводить до запланованого результату, то вона погана”
Якою повинна бути стратегія міста
Більшість людей, коли чують слово «стратегія» асоціюють її з планом. Це вірно, але останнім часом для міст впровадити «стратегію-план» дедалі складніше. Так складається, бо постійно відбувається дуже багато змін. Ситуація не складається так, що є ресурси, є виклики, є цілі і ми усе вирішуємо, виходячи зі сталих значень цих показників. Ні, кожен рік умови змінюються.
Існує купа методів та способів розробки стратегій, а також велика кількість вимог до них, але я поділяю стратегії на добрі та погані. Як на мене, добра стратегія повинна відповідати всього трьом критеріям:
- Вона має давати запланований результат – це головний аспект. Якщо стратегія не призводить до запланованого результату, то вона погана.
- Стратегія має бути проста.
- Стратегія має бути короткостроковою.
Варто пам’ятати, що завжди є «стратегічні» жертви. Дуже популярний у країні метод «за все хороше проти всього поганого», але ми розуміємо, що якщо спробуємо зробити все хороше, то вийде всюди потроху. Так ми не відчуємо змін. Треба обрати пріоритет, якщо обираємо пріоритет, то від чогось доведеться відмовитися.
Усі думають, що місто це щось повільне, бюрократичне, таке собі «тихе болотце». Насправді міста можуть швидко змінюватися.
“Ми керуємося головним правилом торгівлі: «Клієнт завжди правий», а «клієнтом» для міста є мешканці”
Про залучення людей та обговорення з громадою
Ще однин надзвичайно важливий момент – обговорення з громадськістю. Останні роки у місті не реалізується жоден проект без участі громади, без обговорення з людьми та соціологічних досліджень.
У місті є різні групи зацікавлених сторін, вони мають різні пріоритети, різні швидкості руху тому, коли ми хочемо створити одну стратегію для всіх, виходить ситуація, яку один відомий ресторатор описав наступним чином:
«До прикладу, потрібен прорив, треба злетіти. Ви для цього зробили ракету. Приносите її на громадські збори, де вам говорять, що ракета вийшла хороша, але треба трошки підрізати, трохи підкрутити, десь додати. Після цих маніпуляцій виходить ковбаса. Вона смачна, але не літає – прориву не буде».
Нема необхідності будувати одну стратегію для всіх. Треба для кожної групи, яка є достатньо ініціативною, готова включатися та працювати, створювати окремий план дій. Ми намагаємося дати кожному «ракету» замість «смачної ковбаси», яка не літає.
Ми керуємося головним правилом торгівлі: «Клієнт завжди правий», а «клієнтом» для міста є мешканці. Такий шлях дуже складний, оскільки важко усіх зібрати, обговорити та знайти варіант, який всіх влаштує. Але такий підхід робить нашу роботу набагато результативнішою та якіснішою.
У наступній публікації – роздуми головного архітектора Львова Юліана Чаплінського про пам’ятки архітектури 21 століття, а також рекомендації, як змусити інвестора будувати не так, як йому хочеться, а як треба громаді.
