Буде краще, ніж було: що думають про реставрацію будинку на пр. Соборному його мешканці
“Як побачив будівельні ліси – таке враження склалось, що прийшов мир”: історія мешканця розбитого російською ракетою будинку на пр. Соборному
75-річний Павло Сапітон прожив в будинку на пр. Соборному, 151 майже 50 років. З 1974 року він з родиною, в своїй затишній квартирі на другому поверсі, зустрічав усі свята, радісні та важкі моменти життя, цим двором гуляв зі своєю маленькою дочкою. І ранок 6 жовтня 2022 року він також зустрів в своїй квартирі. В коридорі, за 2 стінами, ховаючись від вибухової хвилі, яка зруйнувала цілу секцію його дому -12 квартир. Удар російської ракети пенсіонер настільки болісно переживав, що був змушений покинути своє рідне місто на довгі 10 місяців. Але відновлення зруйнованого будинку, активне будівництво, стали не тільки приводом для повернення додому, а й повернули надію і віру в майбутнє міста та власного будинку.
Павло згадує, ще на початку жовтня 2022 р. почав відчувати: буде лихо. Обстріли, які росіяни завдавали по місту до цього, не так лякали, розповідає чоловік. Тож був абсолютно переконаний, що ні за яких обставин не покине рідне Запоріжжя, та навіть жодного разу не ходив до укриття. Але ранок 6 жовтня змінив життя Павла, а разом з ним і життя власників ще 162-х квартир будинку на проспекті Соборному 151.
«Того ранку я не знехтував безпекою. Як почув перший вибух, десь віддалено, одразу прокинувся і пішов в коридор. І за двома стінами почув вже наступний приліт, з сусіднього двору. А далі – ще один, вже в нашому будинку. І такий сильний страх вони в мені заклали, це був жах», – зізнається Павло.
На щастя, квартира пенсіонера, що мешкає удвох із дружиною, постраждала не сильно: обійшлася вибитим вікном та не значними тріщинами по стінах. Наступні дні після вибуху, поки замінювали вікно, подружжя пенсіонерів ночувало вже в укритті. А за декілька днів пара і зовсім поїхала з міста.
«Я зрозумів, що просто не можу тут залишитись, такий панічний страх мене охопив»,- розповідає чоловік..
10 місяців Павло змушений був провести з родиною доньки в Києві. В серпні все ж вирішив повернутись. І, як виявилось – не дарма. Бо в цей момент саме розпочалися активні роботи з реставрації понівеченого ворожим снарядом будинку. Павло зізнається: це будівництво буквально зцілило його та повернуло віру в перемогу і впевненість в те, що може прийти мирне життя.
«Я приїжджаю і бачу: ліси будівельні стоять на будинку, прям під моїми вікнами. І таке враження було, знаєте, наче прийшов мир. Бо будівництво завжди асоціюється з чимось добрим, з створенням чогось нового. Коли війна – це чисте знищення. І це будівництво, яке я побачив, воно мене заспокоїло» – ділиться чоловік.
З того часу Павло щодня спостерігає за роботами. Каже, темпи вражають. Та частина будинку, в якій мешкає чоловік, вже майже повністю відновлена. Там завершуються фасадні роботи і з утеплення, і з оздоблення. А також – вже майже завершено і ремонт підʼїзду: дах відремонтовано, комунікації та мережі замінені на нові, стіни готові до фарбування.
«На стільки уважно ставляться робочі до всього, що навіть двері до квартир плівкою затягнули, аби не пошкодити їх під час оздоблювальних робіт. І навіть сходи відчищають. Ми переймались, як ми будемо відмивати все, а робочі самі, спеціальними машинками все прибирають. І сміття під час ремонту регулярно виносили з підʼїзду», – розповідає Павло.
Підʼїзд, де мешкає подружжя, як розповів чоловік, завжди вирізнявся. Мешканці час від часу самотужки ремонтували приміщення, сходові майданчики були прикрашені квітами, а стіни – картинами. За словами Павла картини повернуть на місце після ремонту в підʼїзді.
Особливо очікують мешканці і відновлення фасаду відбудованої секції свого будинку, що виходить на центральный проспект міста.
Зважаючи на те, що будинок є архітектурною памʼяткою, ще на етапі проектування підрядник запевнив, що споруді повернуть її оригінальний вигляд. Процес – вкрай складний, адже лицювальну плитку, усі елементи оздоблення, доведеться фактично створювати наново, зберігаючи при цьому автентичність. І такий підхід, як наголошує пенсіонер, вкрай важливий.
«Я історію цього будинку знаю з фільму “Весна на Зарічній вулиці”. Я знав, що це великий проект з розбудови житла для робочих комбінату “Запоріжсталь”. У 90-тих будинок перейшов на баланс міста, і фактично вже не був “запоріжсталевським”, але те, що зараз саме комбінат допомагає у відбудові є чимось символічним, на мою думку. І ,нажаль, сьогодні таких «памʼятників війни» стає все більше в Україні.
А те, що цей будинок реставрують повністю, і повертають йому йому історичний вид – то вкрай необхідно при відновленні, я вважаю. Складно уявити на цьому місці забудову іншого стилю», – каже Павло.
Мешканці будинку, частина яких і нині мешкає в своїх квартирах, а частина тільки планує повернення додому, очікують завершення робіт, що заплановано на грудень 2023 року.
«Це будівництво мене якось, знаєте, навіть надихнуло. Я відчуваю, що в нас буде добре і світле майбутнє, якщо вже зараз, ще й в таких умовах, люди настільки якісно і відповідально працюють», – розповідає чоловік.
Роботи з реставрації будинку тривають. Наразі вже завершується зведення 5 поверху зруйнованої секції, починається будівництво даху, а паралельно – триває оновлення фасадної частини дому та відновлення всіх комунікацій та інженерних мереж. В грудні обʼєкт, де працюють над облаштуванням не тільки будинку, а й придомової території, та навіть будують тут нове укриття, вже мають здати в експлуатацію. Павло запевняє – ця реставрація є прикладом і доказом того, що українські міста мають всі шанси поступово відновлювати зруйновані обʼєкти.
