«Крок назад, який ми не могли собі дозволити»: у понівеченому російським снарядом будинку продовжує працювати бізнес

Відкрити бізнес – сміливий і доволі важкий крок, а зробити це під час повномасштабної війни – ще сміливіше. 36-річний Вячеслав Тимохін, керуючий баром, вирішив ризикнути і все ж долучився до запуску нового проекту в Запоріжжі. 1 вересня 2022 року в будинку на пр. Соборному, 151, відкрився його бар. Приміщення для оренди шукали згідно з концепцією проекту – в історичній будівлі. Один з варіантів назви закладу був рік будівництва будинку-памʼятки – «1955». Але вже за місяць після відкриття, 6 жовтня,  за 20 метрів від бару влучила російська ракета. Вʼячеслав сьогодні вже готовий говорити як його бізнес пережив ту трагедію, став «на рейки» повноцінної роботи в будинку, що реставрується.

Ввечері 5 жовтня 2022 року Вʼячеслав закрив бар і попрощався з гостями звичною фразою: «до завтра». Але «завтра»  для закладу не настало. На світанку 6 жовтня за 20 метрів від входу в бар, прямо в житловий будинок влучила російська ракета.

«Тієї ночі я дуже пізно ліг спати. І як вже заснув, дружина розбудила мене словами “в бар прилетіло”. Я спросоння їй не повірив, сказав не може такого бути, і взагалі про що ти, дай поспати, мені на зміну виходити. Але тут вже почав просто червоніти телефон від кількості дзвінків і повідомлень, і я все усвідомив», – згадує В’ячеслав.

Зранку в день трагедії Вячеслав дізнався, що в приміщенні закладу вирвано двері і вибито вікно. Дивом, але приміщення не постраждало. Чоловік впевнений, що від катастрофічних для бару наслідків врятувала тонуюча плівка на вікні. Вона стримала хвилю, завдяки чому ані приміщення, ані те, що в ньому було (а це – купа скляних пляшок, техніка, посуд, величезне дзеркало) залишилися цілими. Усунути наслідки прильоту вдалось тільки за пару днів, коли власнику бізнесу дозволили потрапити на обʼєкт. Розтрощене вікно закрили деревʼяною обшивкою, яку використовували при оздобленні залу, двері замінили. Але заклад довелося зачинити після місяця роботи.

Амбітний проєкт з відкриття класичного бару народився і був втілений у життя саме за часів повномасштабного вторгнення . Власники ставили на меті створити місце, в якому люди зможуть відпочити та знайти хто спокій, а хто – нові емоції, знайомства, які в таких умовах людям вкрай необхідні. Але саме війна, ледь не забрала майбутнє у цього місця.

«Після прильоту в будинку не було ані світла, ані води. І в цілому я не знав, що робити і як діяти далі. Шоковий стан, ступор – це все було. Я думав про людей, що були в будинку в ту ніч…

А потім – згадав про своїх гостей, яким я сказав “до завтра”. Ми ж тільки відкрились, були вкладені ресурси, кошти. Звісно, ми могли просто зачинитись і втратити все. Але це був величезний крок назад, до якого ми не були готові. Так і було прийнято рішення все ж відновлювати роботу та відчинятись заново», – ділиться В’ячеслав.

За два тижні після 6 жовтня в будинку відновили водо- та електропостачання. Це стало поштовхом до того, щоб знову відкрити двері закладу. Але відновитись було вкрай важко. Запоріжжя тоді, як і всю країну, накрили блекаути, обстріли тривали. Здавалося, що місто просто вимерло. Та незважаючи на це, в повній темряві міста з порожніми вулицями, бар все ж запрацював.

«Десь тільки в лютому – березні ми стали на нормальні «рейки» і до нас пішли люди. Декому було важко повертатись до нас саме в цей будинок. Бо тут сталася трагедія, гості просто боялись. Але в решті – пішли. Настав просто той момент, коли люди змирились з прильотами. Я питаю: як так, чому наважились? І люди кажуть, мовляв, а чого сидіти вдома, чекати-гадати, чи прилетить, чи ні. Не захотіли більше відкладати життя, можливість приємно провести час. І от з такою філософією наших гостей ми і запрацювали», – каже власник бізнесу.

Символічно, але в цей же час, коли заклад почав повертатися до роботи, почав відновлюватись і будинок. Стартувала його реставрація. Це стало ще одним доказом для Вʼячеслава, що тоді, після жахливої трагедії, вдалося прийняти правильне рішення і не дати бізнесу вмерти.

Початок відбудови викликав майже «спортивний інтерес». Вʼячеслав та гості його закладу готові були робити ставки – відновлять чи ні будинок повністю. Нині спостерігають за перебігом фінальних стадій реставрації.

«Фактично за 2,5 місяці вони зробили неймовірну роботу. Я буквально щодня у дворі бачу щось нове. Там вже фасад оновлюють, там підʼїзд ремонтують, там укриття вже почали зводити. І гості наші деякі принципово на вулиці відпочивають, поки тепло, спостерігаючі за будівництвом. Кажуть: як так, от ми приїздили – тільки починали щось робити тут, а вже – он, 5 поверх завершують будувати», – ділиться Вʼячеслав.

Підприємець каже, що вражають не тільки темпи робіт, а й підхід до них з погляду на взаємодію з орендарями приміщень. З підрядником налагоджено прямий контакт, про усі строки та етапи робіт попереджають завчасно, терміни цих робіт витримують і завжди дають консультації з різних питань, що виникають в орендарів приміщень та мешканців будинку. Роботи вдається виконувати таким чином, аби не завдавати шкоди бізнесу. Навіть процес відновлення комунікацій в будинку, вдалося організувати так, аби не припиняти подачу води та електроенергії. Це дозволило не зупиняти роботу закладу, який і так вимушено простояв  “на паузі”.

В’ячеслав каже, ще одним аргументом «за» продовження роботи його проекту, стало рішення проектувальників щодо відновлення будинку саме в його історичному вигляді.

«Я це називаю поверненням до «заводських налаштувань». Людям повернуть їхнє житло, яке ворог в них відібрав, а будинку – його обличчя. Для нас, наприклад, це важливо.  Бо коли ми тільки планували відкриття, і знайшли це місце, в нас один з варіантів назви був “1955”, рік будівництва цієї споруди. І інтерʼєр ми розробляли максимально під це приміщення, під його особливості, під характер самого дому», – згадує В’ячеслав.

Нині триває активна фаза робіт з реставрації будинку, що відбувається за дорученням президента Володимира Зеленського, за сприяння Запорізької обласної військової адміністрації та Запорізької міської ради у партнерстві з комбінатом “Запоріжсталь”. На відновлення обʼєкту міська рада спрямувала двадцять пʼять мільйонів гривень, ще пʼятдесят мільйонів виділено ПАТ «Запоріжсталь».  Двісті шістдесят девʼять мільйонів на відновлення знищених ворогом квартир – розмір державної субвенції. Деякі етапи реставрації, як-то утеплення і оновлення фасадів вцілілої частини будинку, відбудова конструктивної частини зруйнованої секції, встановлення на неї даху, ремонт в підʼїздах, вже на фінальних стадіях. Власник бізнесу впевнений, такий темп реставрації забудов, знищених ракетними атаками в українських містах,  піднімає бойовий дух людей та мотивує:

«Це будівництво показує людям, що не можна робити крок назад, рухатись треба тільки вперед, не зупинятись. Так, тут сталася страшна трагедія, але життя продовжується, і відновитись після такого удару – можливо. Це мотивація, свого роду. Головне – не зупинятись».