«Моя черга обіймати тата щодня»: у Запоріжжі відбувся мирний пікет за право на демобілізацію військових (ФОТО, ВІДЕО)

У Запоріжжі відбувся мирний пікет за право на демобілізацію військових після 18 місяців служби.

Сьогодні, 27 жовтня, перед Запорізькою обласною державною адміністрацією зібралися дружини, дівчата, діти, матері військових, які вже понад півтора року перебувають у лавах ЗСУ та на фронті. Про це повідомляє Суспільне.

За словами однієї з учасниць пікету, жінки зібралися аби привернути увагу до петиції №22/203452-еп, яка станом на 27 жовтня, вже назбирала 25000 голосів, необхідну для розгляду.

“Це вже третя петиція, яка набрала необхідну кількість голосів для розгляду. І ми привертаємо увагу нашої влади до цього питання. На першу петицію Президент відповів, що вона не може бути прийнята в законодавстві. Друга петиція ще досі на розгляді, відповіді не було”.

Чоловік Анастасії пішов добровольцем с перших днів повномасштабного вторгнення. За весь час у відпустці був один раз — 10 днів.

“Але ми ж розуміємо, що війна буде довготривала і одні й ті самі люди просто фізично не можуть служити весь термін, нам потрібна заміна, нам потрібні реформи в армії, щоб люди були більш замотивовані служити. Це є основна проблема мобілізації, люди не хочуть йти туди, де немає вибору. Це про права людей”.

Дружина військовослужбовця Тетяна розповідає, що її чоловік також з перших днів став на захист Батьківщини.

“Ми сподівалися, що восени півтора роки, як він відслужив, сподівалися, що вже буде демобілізація, за законом це повинно було бути. Я сама з дітьми. Батьки в нас в окупації. Якщо з ним не дай Боже щось станеться, то все, я залишуся сама. Донька постійно питає “чому в тих в тих тато дома, а мій на війні”, — наголошує Тетяна.

Мати військовослужбовця Ірина розповідає, що її син на передовій вже рік та сім місяців. Від початку війни приїжджав лише один раз в офіційну відпустку на 15 діб.

“Він не бойовик, не термінатор, не залізний, він просто звичайна людина. Проте вже не витримує ні морально, ні фізично. Це вперше за тридцять років», – Ірина, мати військовослужбовця.