Незламна бездіяльність: Запорізька обласна рада не збирається на сесію з початку великої війни

1 вересня Запорізька обласна рада вже втретє поспіль не змогла зібрати кворум для проведення 10-ї позачергової сесії. Своєю присутністю залу засідань «вшанували» 22 депутати з 84-х. І це ще можна вважати «успіхом» — минулого разу реєструвалися всього 17 обранців.

Це вже третя зірвана сесія поспіль. А донедавна керівництво ради навіть і не намагалося проводити засідання, тому що вже наперед було відомо, що кворуму не буде. Загалом сесії обласної ради не відбувалися з 15 березня 2022 року. Та й тоді депутати «зібралися» у онлайн-режимі виключно для спільних політичних заяв та звернень.

Страх чи байдужість?

Реальна причина такого відвертого ігнорування депутатами сесій обласної ради досі залишається під питанням.

Фізичних перешкод для проведення сесій немає: майже всі обранці, які представляють тимчасово окуповані території, вже в перші тижні виїхали на підконтрольну Україні територію. До того ж, значна частка депутатів і до того проживала у обласному центрі.
Можна було б припустити, що багато обранців взагалі виїхали з України за прикладом свого тепер вже колишнього колеги Віктора Щербини, який оселився у Словаччині. Але це не так. За інформацією з наших джерел, наближених до запорізької політичної сфери, більшість депутатів перебуває у Запоріжжі або щонайменше на території України. Більше того, багато з них регулярно беруть участь у публічних та святкових заходах в обласному центрі, тобто навіть не роблять таємниці зі свого перебування «в зоні доступу».

«Безпекову» причину також можна відкинути. Загрози ракетних ударів та інших диверсій не заважають регулярно збиратися, наприклад, депутатам Запорізької міської ради. У 2022 році кілька сесій в очному форматі провела і Запорізька районна рада. Не кажучи вже про те, що за великої потреби за півтора року для обласної ради вже можна було створити супер-безпечні умови роботи.

Голова Запорізької обласної ради Олена Жуку своєму травневому інтерв’ю пояснювала відсутність сесій тими ж безпековими питаннями та нібито небажанням депутатів ухвалювати рішення, допоки в області тривають бойові дії та тимчасова окупація громад.

Але тут же голова облради висловила й думку, що особливої потреби у сесіях наче й немає, оскільки «всі питання, які є супер-нагальними, вирішуються в міжсесійному режимі». Тобто в депутатських комісіях, у так званій координаційно-дорадчій раді або ж просто одноосібними рішеннями голови та її заступників.

За інформацією наших джерел серед керівників обласних комунальних закладів та установ, координаційно-дорадча рада перетворилася у виключно в політичний орган, який використовується для тиску на об’єкти комунальної власності Запорізької обласної ради, зокрема, для «заведення лояльних» керівництву облради людей на комунальні підприємства.

Крім того, всі питання, які вирішує координаційно-дорадча рада (погодження змін до кошторисів, погодження штатних розписів та призначень заступників керівників об’єктів спільної власності), мають рекомендаційний характер для керівників комунальних закладів та установ.
А вирішення реально необхідних питань для установ та закладів, як от зміни до статутів, вирішення питань розпорядження комунальним майном, а також звільнення керівників лежить в площині сесії облради.

Насправді важко погодитись з тим, що область, яка розрізана лінією фронту, не потребує рішень саме депутатського корпусу. Таких питань та проектів, які потребують розгляду на сесії, накопичилося вже чимало, а могло бути й набагато більше, якби рада працювала у звичному режимі.

Отже, у нас залишаються дві значно більш реалістичні причини простою Запорізької обласної ради. З одного боку, це нездатність та небажання керівництва ради впливати на депутатський корпус. З іншого боку, це відсутність політичної волі та консолідації самих депутатів працювати з таким керівництвом та у такому складі.

Тут варто додати, що обранці з березня 2022 року мали більше ніж рік для того, щоб скоординуватися і самостійно ініціювати скликання сесії, навіть якщо цього не робило керівництво ради. Але й цією можливістю вони не скористалися.

Від початку повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану бюджетні повноваження на обласному рівні були передані від Запорізької обласної ради до Запорізької обласної військової адміністрації. Такі ж надзвичайні заходи були введені по всій території країни та на всіх рівнях. І це дозволило швидко та без зайвої бюрократії направляти кошти на облаштування оборони, забезпечення захисників тощо.

Однак це не означає, що для обласної ради не залишилося роботи. В повноваженнях ради залишилися управління комунальним майном, кадрові питання, керування комунальними закладами та підприємствами тощо.

Крім того, поза всілякими повноваженнями та зобов’язаннями, обласна рада могла б організаційно та політично суттєво допомагати з організацією оборони, евакуацією, розміщенням ВПО, залученням гуманітарної допомоги тощо.

Півтора року лікарні, інтернати, дитячі будинки, заклади професійної освіти обласного підпорядкування переживали (і переживають досі) обстріли, окупацію, евакуацію та облаштування на новому місці, розпад колективів тощо. Але всіма цими проблемами фактично опікувалася обласна військова адміністрація. Запорізькою облрадою не прийнято жодного рішення щодо релокації комунальних підприємств з тимчасово окупованої території Запорізької області.

Більше того, за бездіяльності обласного парламенту продовжується витрачання бюджетних коштів на утримання комунальних підприємств та закладів, що знаходяться на тимчасово окупованій території. А це сотні мільйонів гривень.

Облрада не спроможна навіть випрацювати механізм освоєння коштів державного бюджету у сумі 60 млн.грн., які були виділені Хортицькій національній академії на відновлення після ракетних ударів.

З початку повномасштабного вторгнення Запорізькою обласною радою зареєстровано майже 70 проектів рішень (скільки ще подано, достеменно невідомо). Серед них найважливішими, напевно, є рішення з питань призначення та звільнення керівників комунальних закладів та підприємств — лікарень, коледжів, інтернатів тощо.

Так, наприклад, формальною керівницею комунального закладу «Кам’янсько-Дніпровська загальноосвітня санаторна школа-інтернат» досі значитьсяколаборантка Ніна Гурська. Проект рішення щодо її звільнення був зареєстрований у жовтні 2022 року, але, звісно, так і не був розглянутий.

Її ж, до речі, ледь спромоглися позбавити мандату депутата обласної ради. Допомогло те, що її відкликала власна ж партія — «Єднання». А от інші колаборанти — Євген Балицький (очолив окупаційну адміністрацію області) та Микола Пастушенко (став окупаційним «мером» Дніпрорудного) — залишалися депутатами Запорізької обласної ради до весни 2023 року! І втратили мандати лише за фактом судового вироку. Тобто зовсім недавно запоріжці мали обласну раду з трьома відвертими державними зрадниками у складі!

Остання зірвана сесія також стосувалася кадрових питань. Депутати мали б розглянути вимоги судів про поновлення на посадах колишнього директора комунальної «Запорізької обласної інфекційної клінічної лікарні ЗОР» Володимира Шинкаренка та керівника «Василівського історико-архітектурного музею-заповідника «Садиба Попова» Валерія Стойчева. Тепер це питання «зависне у повітрі»: у цих установ залишаться нинішні керівники, хоча за судовими рішеннями на посади мали б повернутися попередники.

Крім кадрових питань, діюча обласна рада могла б розглядати питання власності, малої приватизації, фінансової допомоги тощо. Щоб далеко не ходити за прикладами, можна подивитися на липневу сесію сусідньої Дніпропетровської облради: виділили кошти на дрони, допомогли медичним закладам та реабілітаційним центрам, обговорили тарифи, заслухали доповіді силовиків. Якщо приклад Дніпропетровської області не здається коректним, то можна подивитися на Херсонську область, яка також значною мірою окупована, і навіть обласний центр якої пережив окупацію. У квітні 2023 року це не завадило зібрати сесію обласної ради, нехай і у онлайн-режимі, де вирішували зокрема питання реорганізації медзакладу та управління комунальним майном.

Яку ж роль зараз відіграє Запорізька обласна рада?

В першу чергу, судячи з її ж офіційних повідомлень, вона стала джерелом «статусності» для президіуму ради. Як почесни гості вони активно беруть участь у різноманітних сторонніх заходах: форумах, круглих столах та святах. А також «координують» та «заслуховують звіти» підшефних установ.

Крім того, «напівжива» обласна рада є зручними інструментом розставляння людей по посадах. У згаданому інтерв’ю Олена Жук зазначала, що кадрові питання має розглядати лише сесія ради і лише у очному режимі. Але це не зовсім так: з травня 2022 року на час воєнного стану голови місцевих рад можуть самостійно призначати керівників у своїх закладах та підприємствах. Що, до речі, нещодавно й продемонструвала Запорізька обласна рада: керівником «Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи» без усіляких сесій був призначений депутат облради Віктор Пасєвін — причому за підписом навіть не голови облради, а її заступника Геннадія Фукса!

До речі, відзначимо, що окрім Пасєвіна на його представленні колективу були присутні ще три депутати ради та Олена Жук. Тобто такий пересічний захід зібрав аж п’ятьох обранців, тоді як сесія ледь-ледь назбирала два десятки.

Так званий «міжсесійний режим», тобто робота депутатів в комісіях та інші активності обранців, виглядає теж не надто продуктивним. Сама Олена Жук нарахувала 4 депутатські комісії, які регулярно збираються — і це з 11 наявних у раді! За нашою інформацією таких комісій наразі взагалі 2 (з питань законності і з гуманітарних питань)! Більш детальне вивчення протоколів навіть цих комісій також не вражає. Так, наприклад, комісія з питань законності та боротьби з корупцією на останньому зафіксованому засіданні (1 серпня 2023 року) у складі аж трьох депутатів розглядала аж одне питання — якраз призначення Пасєвіна.

Слід зазначити, що наразі керівництво облради, попри заборону, зафіксовану в ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», одноосібно звільняє керівників комунальних закладів та установ, фактично паралізуючи систему управління Запорізької області.

А одноосібні розпорядження керівництва облради про призначення керівників комунальних підприємств взагалі не реєструють державні реєстратори. Так, до речі, було з призначенням очільниці Запорізького обласного центру молоді пані Моторної, яка так і не була зареєстрована керівником даного центру. А зараз намагається звільнитися через суд, адже сесія не збирається і звільнити її законодавчо встановлений спосіб депутати не можуть.

Нарешті, говорячи про користь від діяльності ради, не варто забувати й про те, що на відміну від решти депутатів обласної ради, її керівництво отримує зарплату — 50-60 тисяч грн щомісяця.

Отже нині Запорізька обласна рада залишається ефективним органом місцевого самоврядування лише для дуже обмеженого кола осіб — для президіуму, кількох депутатів та кількох керівників комунальних установ. Своєї користі для мешканців області та переселенців депутатський корпус вочевидь і сам не бачить, якщо прямо чи опосередковано відмовляється збиратись аж до завершення війни чи деокупації.

Хороша новина — в тому, що рішення для такої патової ситуації є. Верховна Рада має право передати на час воєнного стану всі повноваження обласної ради до обласної військової адміністрації. ОВА в такому разі будуть підпорядковані (і продовжать свою нормальну роботу) апарат обласної ради, об’єкти спільної власності територіальних громад, комунальні заклади, установи, підприємства в галузі освіти, соціального захисту, охорони здоров’я, захисту дітей.

Такий механізм вже неодноразово застосовувався за час повномасштабного вторгнення. І відповідний проект Постанови № 9118 щодо Запорізької області вже з весни знаходиться у Верховній Раді. Тепер — слово за депутатами парламенту: чи знайдуть вони порозуміння для повернення обласної влади до ефективної роботи на благо регіону.