Власні джерела (#5): Які медіа (а насправді – НЕ медіа) читає запорізький письменник та журналіст Олесь Барліг
У рубриці Actual.Today «Власні джерела» («Собственные источники») відомі запоріжці розповідають, які мас-медіа читають і яким довіряють, а також чому читають і довіряють. Сподіваємося, це допоможе нашим читачам скласти власну інформаційну дієту в умовах фейків, напівправди та маніпуляцій (і при цьому не скотитися до інформаційного голоду).
Про те, кого читає і кому довіряє, для рубрики «Власні джерела» розповів запорізький письменник та журналіст Олесь Барліг:
– В умовах гібридної війни; шаленої текучки кадрів у медіа, коли одні безликі мавпочки за клавіатурою змінюють інших; активних маркетингових стратегій у створенні моральних авторитетів і лідерів громадської думки; катастрофічного браку відповідальності за сказане у ЗМІ і відсутністі громадського контролю за цією відповідальністю… – через все це остаточно втратив навігацію в українських медіа і мотивацію слідкувати за ними. Телевізор в моїй родині не дивляться з 2014-го року. А друковані газети не читають вже й забув з якого часу.
Звісно, у зв’язку з роботою змушений моніторити новинарні повідомлення, однак жоден з сайтів не викликав бажання слідкувати за його сповіщеннями. Донедавна в Запоріжжі мали унікальний проект – 061.ua. Колишня редакторка Тетяна Гонченко поставила за мету вийти за стандартний набір якостей провінційного інформаційного порталу і справді створила щось унікальне. З її уходом ця енергія зникла.
Наразі мої власні уподобання звузилися до стрічки повідомлень у фейсбуці. Це різні користувачі і користувачки, згадаю кількох, хто першими прийдуть на думку:
Богдан Карпенко цікавий, в першу чергу, як людина, яка наполегливо і ретельно відстежує фейки, що запускають медіа із потужним «проукраїнським» бекграундом. Він розшукує першоджерела. Намагається з’ясувати: коли на шляху з точки А до точки Б чорне раптом стало білим, або ж навпаки. Тут бувають справді цікаві відкриття. Як от, скажімо, висловлювання підозри українській службі Голосу Америки у свідомому поширенні недостовірної інформації.
Остап Українець знавець української мови та літератури. Висловлюється про класику і новинки. Постійно відгукується в дописах на актуальні процеси в нашому суспільстві. Має добре почуття гумору. Уважне спостереження до деталей. Гостре критичне мислення.
«Фиона Нездешняя» приваблює своїм аналізом маркетингових процесів в медіа, політиці, бізнесі, вчинках «поважних осіб». Часом розкладає все це до таких дрібних кісточок, що лише й лишається вигукнути: «Ого!»
Не впевнений, що творчість Івана Семесюка є мистецтвом, оскільки фокусується на знайомих і не оригінальних концептах, однак усе ж є в цьому певна магія і стихія, що зачаровують і змушують копіювати все це в скриньку на своєму комп’ютері. Окремої поваги заслуговує його звитяжна боротьба у дописах із шароварщиною із держбюджету, агроельфами, сакралопітеками і пристосуванцями зі світу шоу-бізнесу (історія із «патріоткою» і співачкою Онукою, яка засвітилася у сучасних російських проектах і подальша потужна хвиля в інформаційному просторі навколо цього, що піднялася з його подачі – стали однією з головних культурних подій цього року). Ну, а рівень самоіронії Семесюка – це те, чому варто повчитися багатьом з нас.
Варто мабуть згадати і когось з Запоріжжя. Ольга Лук’янець і її короткі тексти – це кожного разу маленький ключ, що входить у тебе і повертає якісь внутрішні механізми (коли здавалося, ти вже давно загартований до таких втручань). Не впевнений, що дописи адресовані до когось. Що вони взагалі потребують читача. Думаю, Олі важливо зафіксувати для себе якісь думки, емоції, враження. Вона не ніколи не пише чогось надміру відвертого, але все це завжди винятково інтимне. Думки про зустрічі з письменниками. Робота з глиною. Вирощування квітів. Неухильність Осені. Дозвілля з онуками. Сушку трав’яних чаїв. Відчуття приреченості перед часом. Всіх нас і кожного. Присутність дива. Навколо і повсякчас. Сприймаю ці тексти як маленькі скарби. Шкода, що вони розчиняться в нетрях фейсбуку. Тож використовую їх у власній творчості: в п’єсах і в одному з віршів у циклі «Осінь – велика сестра, що ніколи не спить».
Нагадаємо, «власними джерелами» вже ділилися з Actual.Today лідер обласної організації партії «ДемАльянс» та редактор «Наші гроші. Запоріжжя» Юрій Сидоров, політоглядач запорізької газети«МИГ» та депутат міськради від партії «Батьківщина» Володимир Москаленко, запорізький політолог Роман П’ятигорец, а також журналіст-розслідувач Анатолій Остапенко.
